Їх вважають піонерами тріп-хопу, але їхній саунд важко втиснути у рамки жанру. Скоріше, це “музика, яку грають Portishead” — змішування несумісних стилів: джазу, атмосферної готики, мелодій зі шпигунських і науково-фантастичних фільмів 50-60-х, приправлених експериментальними прийомами (наприклад, синтезаторна імітація тріску вінілової платівки або звуків терменвоксу). І голос вокалістки Бет Гіббонс — гіпнотичний і неймовірно красивий.
Музика не для танців, а для вдумливого прослуховування — і якщо її вдається зрозуміти, то розлюбити вже неможливо.
Лейбл: Go! Beat, 1994